Алехандро Вальверде – новий чемпіон світу з шосейного велорспорту!!!

Через 15 місяців після складного перелому кісточки в наслідок падіння на 1-му етапі Тур де Франс 2017, член команди Movistar Team Алехандро Вальверде створив найпрекраснішу сторінку в історії своєї кар'єр кур'єри професійного велогонщика. Нарешті «Балу» чемпіон світу!

Алехандро Вальверде: «Не можу повірити. Я так довго боровся за цю перемогу. Це моє найбільше досягнення у кар'єр єрі, до якого я йшов усі ці роки. Я так часто був за крок від неї, так багато разів... У мене було шість медалей, та ні одної золотої. Навіть думав, що ніколи не зможу стати чемпіоном світу.»

Вперше Алехандро ставши призером чемпіонату світу в груповій гонці в 2003-му, завоювавши срібло. У 2005 він повторивши свій успіх, після чого чотири рази ставав бронзовим призером. І вісь через 15 років Вальверде, нарешті піднявся на найвищу сходинку подіуму.

Неймовірний список перемог лідера іспанської збірної включає перемогу Вуельти Іспанії, чотири перемоги класики Льєж-Бастонь-Льєж, п'єр ятиразову перемогу Флеш Валлонь, двічі на Сан-Себастьян, тричі на Вуельті Каталонії, дві перемоги Критеріума Дофіне, перемогу Туру Країни Басків та 15 етапів Гран-турів. І тепер він ставши сьомим в історії велоспорту гонщиком, що володіє всіма трьома медалями чемпіонату світу.

Вальверде ввійшов у п'ятому ятірку найстарших гонщиків в історії велоспорту, що перемагали у груповій гонці чемпіонату світу поруч із Фаусто Коппі (33 роки), Маріо Чіпполліні (35 років), Станом Окерсом (35 років) та Йопом Зутемельком (38 років).

«Багато раз розмірковував, та дійшов висновку, що перемога на чемпіонаті ніколи не була для мене нав'язувати язливою ідеєю. Моєю ціллю завжди було проїхати чемпіонат добре, чудово розуміючи, що перемогти важко, а коли ти один із фаворитів, то ще важче. Я майже здався перед цими фактами, та сьогодні все зійшлось – ми прекрасно проїхали командою, була чудова погода, що дуже посприяло. Все, про що я міг лише мріяти, стало дійсністю. Я думаю про сім'ї ю, про тихий, хто завжди мене підтримував про всіх, хто за мене радій. Навіть багато моїх суперників підходили після фінішу, щоб привітати мене. Дякую усім вам!»

Сьогоднішній чемпіон вибився в лідери гонки саме тоді, коли, розпочались ключові атаки на фінальному 3-му кілометрі підйому за 10 км до фінішу. Попереду залишалось семеро гонщиків: Міхаель Вальгрен, Жуліан Алафіліпп, Роман Барді, Тібо Піно, Джанні Москон, Майкл Вудс та Алехандро Вальверде.

Атака Майкла Вудса сформувала вирішальний відрив, який за 1,5 км до фінішу добравши голландській гонщик Тому Дюмулін. Альо Вальверде, почавши спринт з першої позиції, не дозволив суперникам себе обійти.

«Коли побачив, що Дюмулін приїхав і сів за нами, подумавши,що хтось із нас втратить медаль, адже це був ще один дуже сильний суперник. З ним складно змагатись, тому що він може застати зненацька атакою здалека. Звісно, я б обрав знаходитись на другій чи третій позиції, щоб контролювати своїх суперників. Альо я йшов першим, просто вирішив не зупинятись, лиш злегка знизити швидкість, щоб зберегти хоч щось в ногах перед фінальним спринтом.
Спринт був дуже довгим. Мені прийшлось взяти на себе повну відповідальність. Я контролював реакцію суперників до самих фінішних банерів. За 350 м подумавши, що пора, що треба атакувати і не чекати, що це зробить хтось інший. Я глянувши на них з-під сідла, бачив, що вони поруч, проте не зможуть мене обійти. Потім на мене нахлинули емоції, я заплакавши, бо ставши чемпіоном світу.»

Тепер ще рік ми будемо спостерігати «Балу» у веселковій майці чемпіона!

«Я так пишаюсь, що буду носити цю майку наступні 24 місяці. Саган сказавши мені, що він дуже радій моїй перемозі. Якщо не він сам її виграв, то йому дуже хотілось передати естафету мені, як наступному чемпіону. Думаю, моєю першою гонкою у веселковій майці буде Ломбардія».

Так стають легендами, браво, Алехандро!